У пошуках роботи Тетяна звернулась до Управління зайнятості Варшави та зараз вже працює оператором call-центру відомої авіакомпанії. Подробиці Тетяна розповіла у розмові з TransferGo.
Читайте також Який відсоток біженців не отримують жодної допомоги за кордоном: результати опитування
Тетяно, розкажи про своє життя у Харкові. Де ти навчалась, працювала? Чи є в тебе хобі?
У 17 років я вступила в Харківський національний університет імені Каразіна на факультет іноземних мов. Вчилась на перекладача англійської мови. Перші пів року навчання я паралельно працювала на кафедрі в університеті. Між іншим, я спілкуюсь українською. Це для Харкова було не зовсім типово. Знайома з університету, яка побачила рівень мого володіння українською мовою, запросила мене на роботу у клініку репродуктивної медицини.
Спочатку я працювала у відділі по роботі з іноземними клієнтами, потім у відділі маркетингу. Займалась написанням текстів для сайту, соцмереж, перекладанням внутрішньої документації клініки з російської на українську мову. Особливо це стало актуально після введення мовного закону. Там було багато роботи з огляду на відсутність україномовної людини в компанії,
– розповіла Тетяна.
У вільний час я займаюсь туризмом. Туризм – одна з небагатьох речей, яка дає мені сили, енергію та звільнення від буденності. Наприклад, улітку я була у п'ятиденному пішому поході в наших неймовірних Карпатах.
Тетяна в українських Карпатах / Фото з особистого архіву Тетяни
Там я відзначила свій 21-ий день народження. Люблю гори, тому що там я відчуваю повну свободу, натхнення, там я зустрічаю найкращих людей. Збиралась цього року піти ще в кілька походів, але війна порушила ці плани.
Влітку Тетяна вирушила в похід в гори / Фото з особистого архіву Тетяни
Харків – одне з перших міст, яке постраждало від війни. Коли ти поїхала з міста і чому саме в Польщу?
Почала я рух десь 28 – 29 лютого. Я виїжджала з Харкова зі своєю університетською подругою, з якою ми разом винаймали квартиру. Спочатку я поставила перед собою ціль виїхати з міста, тому що небезпека відчувалась дуже поряд. Доїхала я до Трускавця. Пару днів була там, щоб скласти думки до купи, подумати, що далі робити. Визначальним моментом у рішенні рухатися в Польщу, мабуть, було те, що я спілкувалася з друзями, які там жили.
Може зацікавити Як центр інклюзивної освіти "Gramotej" у Варшаві допомагає малюкам та цілим сім'ям з України
Потім почала їхати до кордону. На це в мене пішов один день. Від Трускавця до кордону доїхала кількома рейсовими автобусами, перейшла кордон пішки. Спочатку поїхала у Вроцлав до друзів, а через кілька днів вирушила до родички у Варшаву.
Тетяна приїхала до Варшави з Харкова / Фото з особистого архіву Тетяни
Які були твої перші кроки у Варшаві?
У перші тижні перебування у Варшаві я кілька днів була волонтером на Центральному вокзалі Варшави, допомагаючи таким же, як я. Потім я оформила PESEL. Працедавець в Україні, на жаль, залишив нас сам на сам зі своїми проблемами, тому, звичайно, я шукала роботу. Думаю, я надіслала своє резюме на близько 200 вакансій.
Як тобі вдалося знайти роботу? З яких етапів складалося працевлаштування?
Пошуки роботи привели мене до Служби зайнятості Варшави, коли там відкрився Центр обслуговування громадян України. В центрі я заповнила анкету, в яку треба було внести інформацію про освіту, здібності, навички, вміння. Там також були перекладачі, які допомагали спілкуватись з працівниками служби зайнятості.
Якщо чесно, я не покладала дуже великих надій на центр зайнятості. Я продовжувала шукати роботу на сайтах з працевлаштування. Але вже наступного тижня мені з центру зайнятості надіслали листа з певними вакансіями. Я з цікавості, звичайно, його відкрила. Там було 5 варіантів. Я відіслала резюме на ті, які були більш-менш цікаві для мене,
– поділилася Тетяна.
Менш ніж за тиждень мені зателефонували з фірми, яка набирала англомовних операторів call-центру для авіакомпанії. Я пройшла ознайомлювальну співбесіду онлайн. Мені розказали про роботу та процес навчання. Після цього мені надіслали невеличкий тест, на вирішення якого пішло приблизно 10 хвилин. Також було ще одне пробне завдання з англійської мови, яке мало б оцінити мій рівень англійської.
Тетяна в парку імені Горького в Харкові влітку 2021 року / Фото з особистого архіву Тетяни
За результатами тестів мене запросили на двотижневе навчання. Я була приємно здивована, що нашим наставником була українка, яка живе в Польщі довгий час. Не можу сказати, що навчання було дуже складним, але це все ж таки певне навантаження. Оскільки дуже багато інформації, багато деталей – треба між них не загубитися. Двотижневе навчання завершилося іспитом, який складався з теоретичної та практичної частини, бо ми працюємо у спеціалізованій програмі.
Зауважте На яку роботу беруть українських біженців у Польщі та скільки можна заробити без знання мови
Робота мені подобається тим, що я можу продовжувати підтримувати свою англійську. Адже це дуже важко робити в Україні, бо мало практики. На роботі я спілкуюсь з носіями мови. Колектив в нас класний, є кілька українців. Поляки теж є, переважна більшість з них відкриті, й допомагають в роботі.
Тетяно, які в тебе плани на майбутнє?
Мені здається, я фізично дуже витривала людина. Іноді, можливо, більше фізично, ніж морально.
В будь-якій ситуації я розумію, як би ти не падав, треба все одно вставати і йти. Мабуть, на основі цього я і продовжую триматися. Ще я розумію, що треба далі будувати життя заради тих людей, яких маю підтримувати в межах можливостей, які залишились в Україні та стараються вибороти свободу для нас,
– порадила Тетяна.
Дуже далекоглядних планів на майбутнє я не будую. І раніше в мене не було такої звички – будувати плани на далеке майбутнє. Не знаю, добре це чи погано. Я ставлюсь до цієї історії як до вимушеної ситуації, в якій я все одно маю знайти якийсь вихід. Якщо ситуація привела мене в ту точку, де я є зараз, значить, це не дарма. Такий досвід теж треба було пережити. Але точно знаю одне. Приїду в Україну та піду в гори!