Анна Гармаш переїхала до Литви 4 роки тому разом зі своєю сім’єю з Києва. Компанія, на яку працював її чоловік Олексій, має філіал у Вільнюсі, і там були потрібні фахівці з його кваліфікацією. Після пропозиції попрацювати у новій країні за Blue Card, сім’я наважилась на переїзд.

Цікаво Грошовий сертифікат або електросамокат за переказ коштів з TransferGo

Як сім’я емігрувала

Ще кілька років тому пара взагалі не розглядала переїзд в іншу країну, і ніколи не шукала для цього спеціальних можливостей. Анна розповідає, що пропозиція емігрувати надійшла раптово, і вони з чоловіком вирішили просто спробувати, як воно – жити в іншій країні.

Ми думали, якщо не вийде – повернемося додому, адже й у Києві роботи вистачало. Але Литва зачарувала нас своєю чистотою, природою та комфортними умовами життя,
– розповідає Анна.

Ще до еміграції дівчина встигла побувати у декількох закордонних країнах, і скласти враження про кожну з них:

  • Сполучені Штати Америки – стрімка та дуже конкурентна держава;

  • Чехія та Німеччина – дуже красиві країни, але зі складними мовами;

  • Греція – країна з дивовижною природою, традиціями і людьми, а також з чудовим кліматом.

Саме життя у подібній до Греції країні, де цілий рік панує сонце і тепло, зараз є мрією сім’ї Гармаш.

Анна з сім’єю / Фото Анна Гармаш

Чи складно було адаптуватись

Анна переїхала з чоловіком Олексієм, сином та донькою, на той час не маючи у Литві друзів чи знайомих. Згодом розширити коло спілкування вдалося завдяки роботі та сусідству. За словами дівчини, вони поки ще не повністю влилися у литовське суспільство, адже й досі володіють державною мовою країни на базовому рівні.

Зазвичай з молодими литовцями спілкуємося англійською мовою, а зі старшими – російською. Цих двох мов достатньо, аби почуватися більш-менш комфортно в буденному житті, однак литовська є важливою, зокрема коли необхідно звернутися до лікаря чи державної інституції, тому продовжуємо її вчити,
– ділиться українка.

У Анни та Олексія в Україні залишилися батьки та кілька рідних братів. У родині вже народилися племінники, але вони ще навіть жодного разу не бачилися вживу, тільки за допомогою відеозв’язку. Через пандемію коронавірусу подружжя востаннє було на батьківщині ще у 2019 році.

Анні у Вільнюсі бракує друзів, близьких за ментальністю та вихованням. У новому місті не дуже багато розважальних центрів для дітей, тому вони змінили цей вид відпочинку на прогулянки парками та лісами. Складно було звикнути й до банківської системи Литви.

В Україні на той час швидкість банкінгу була майже моментальною, а тут треба було чекати 1 – 2 години, а то й пів дня, поки кошти прийдуть на рахунок,
– згадує Анна.

Як Анна знайшла роботу у Литві

Спершу Анна підробляла кравчинею на невеликому підприємстві, а згодом почала шукати роботу в іншій галузі. На сайті CVonline вона знайшла вакансію в компанії TransferGo, де перші 2,5 роки працювала як агент служби підтримки. Вже рік дівчина є лідеркою усієї команди українців у Литві, які надають професійну підтримку користувачам сервісу.

Анна знайшла нових друзів на роботі / Фото Анна Гармаш

Дівчина розповідає, що вона любить навчатися новому та пізнавати людей, і робота у компанії їй неабияк у цьому допомагає.

Відколи я стала лідеркою команди, то люблю бачити, як зростають справжні професіонали тут, у TransferGo. Компанія дає тобі безліч можливостей, якщо ти справді прагнеш розвиватися,
– додає дівчина.

Що відомо про компанію, у якій працює Анна

TransferGo – це глобальний онлайн-сервіс, який забезпечує швидкі та безпечні грошові перекази з картки на картку з Європи в Україну без традиційно високих банківських зборів та без жодних черг.

Компанія TransferGo була заснована у 2012 році у Великій Британії зі штаб-квартирою у Лондоні. У цілому світі понад 2,5 мільйони людей вже користуються сервісом.

Служба підтримки розмовляє 9 мовами, зокрема українською та російською. Анна є лідеркою україномовної команди фахівців у Литві.

Грошові перекази з-за кордону в Україну / Фото TransferGO

Перспективи повернення в Україну

Анна розповідає, що поки що не планує із сім’єю переїжджати назад на батьківщину, адже у Вільнюсі в них є робота, а діти навчаються у місцевих школах. Подружжя влаштовують перспективи та те, що вони можуть дати своїм дітям у Литві. Однак і сценарію повернення в Україну Анна не виключає.

На питання щодо отримання литовського громадянства, дівчина відповідає:

Не бачу сенсу відмовлятися від українського громадянства. У Литві посвідка на проживання дає всі права та можливості, окрім голосування на місцевих виборах, а литовці й краще нас знають, яка влада потрібна їх країні. Якщо в Україні запровадять подвійне громадянство, то, може, і скористаємось такою нагодою.