Більшість трудових мігрантів задовольняє життя за кордоном, тому повертатися на батьківщину вони не планують. Хоч іноземцям в Європі нелегко знайти легальну роботу.

Цікаво Переїзд у Польщу з дітьми: на що звернути увагу – досвід українки

Галина, в Італії вже 19 років

Галина живе в Італії вже дуже давно. За цей час у неї навіть виробився специфічний італійський акцент, який чути, коли жінка говорить українською. Коли Галина вирушала за кордон на роботу, не знала мови. Але довелося швидко вивчити.

Галина була дуже молодою, коли переїхала у нову країну. Їй було лише 24 роки. Зараз вона щаслива дружина та мати двох дітей. Вона готує випічку на замовлення і дуже любить цю справу.

Та не завжди у її житті все було так сонячно. Українка вирушила до Італії, щоб допомогти своїм рідним. Її мати померла, коли Галина була ще зовсім юною. Як найстарша дитина в сім'ї Галина відчувала, що повинна подбати про своїх молодших братів та допомогти батькові. Гідної роботи на той час в Україні не було. Тому робота в Італії здавалася правильним рішенням. Про таку можливість Галині розповіли подруги.

Потрапити за кордон теж було не так легко. Галина пригадує, як її обдурили з відкриттям візи. Зробити необхідні документи для виїзду за кордон вдалося не з першого разу.

В Італії Галина займалася спочатку прибиранням, потім доглядала за дітьми, а згодом опікувалася літньою жінкою. Протягом перших двох років працювала нелегально, без можливості навідатися на батьківщину.

У 2002 році вийшов закон, який дозволив отримати дозвіл на проживання. Жінка одразу ж подала заяву й отримала цей документ у 2003 році. Тоді вона вперше поїхала до рідних в Україну. Після цього Галина почала працювати в Італії легально.

Родичів в Україні жінка провідує щороку. Хоча на початку емігрантського життя, зізнається, спілкувалась з ними нечасто. Просто не було такої можливості. Галина могла поговорити з сім'єю 2 – 3 хвилини з телефонної будки. При цьому телефонувала на домашній номер сусідів, бо вдома в неї тоді ще не було телефона. Тож раз на тиждень приблизно в один і той самий час рідні чекали дзвінка з Італії. За такі короткі розмови встигали тільки спитати, чи все гаразд один в одного.

Подружитися з українцями в Італії Галина не встигла. Каже, банально не мала на це часу, бо постійно працювала, щоб заробити більше грошей для родини.

Тоді її дуже підтримував її італійський хлопець. За нього Галина і вийшла заміж.

Це людина, яка мене зрозуміла, яка мене любить й поважає. Йому не було цікаво, чи я маю гроші, чи з бідної, чи з багатої сім’ї я вийшла. Багатство – це те, що в тебе всередині. Воно показує, яка ти людина: чи щира, чи ввічлива, чи добра. Йому тільки це було цікаво,
– розповідає українка.

Марія, працює за кордоном 14 років

Марія працювала в кількох країнах Європи. Спочатку жінка була в Польщі, потім відправилася до Чехії, а зараз перебуває у Франції. Їй було лише 18 років, коли вона вперше вирушила працювати за кордон.

Як і більшість, Марія поїхала заради грошей. В Україні вона вже встигла трішки попрацювати за професією і зрозуміти, що така робота дуже мало оплачується.

Спочатку Марія чистила цибулю в Польщі. За її словами, досі багато українок їдуть на цю роботу. До Польщі Марія поїхала з туристичною візою. Тому їй як нелегальній працівниці доводилося постійно боятися перевірок.

Умови проживання, каже жінка, були незадовільними. Та великого вибору роботи тоді не було. Разом з Марією працювали багато українців. З сім'єю жінка спілкувалася один раз або двічі на тиждень за допомогою телефона.

Після Польщі Марія знайшла заробіток у Чехії. Згодом були спроби вирушити до Італії, бо там у жінки були родичі. Але вона отримала депортацію, тому цей задум не вдався.

Сьогодні Марія працює у Франції. Спочатку там знайшов роботу її чоловік. Жінка вирушила слідом за ним. Розповідає, що коли приїхала до Франції, було важко працевлаштуватися. Коли зустрічала земляків і розповідала, що без роботи вже три місяці, ніхто не хотів допомогти. Українці відповідали, що сиділи без роботи й довше. Тому Марія зрозуміла, що покладатися на своїх громадян у чужій країні можна далеко не завжди.

Знайшла роботу Марія сама. Задля цього телефонувала до ресторанів, бо вміла смачно готувати, і питала, чи потрібен закладу працівник.

Любов, в еміграції вже 13 років

Любов працює в Ірландії. Поїхала туди з донькою 13 років тому. На той час чоловік Любові працював в Ірландії 4 роки. Сім'я їхала до нього. Залишатися у чужій країні надовго вони не планували, бо мали в Україні невеличкий бізнес і хотіли його розвивати. Та вийшло по-іншому.

Донька, провчившись три роки в ірландській школі, повернулася до навчання в Україні. А Любов з чоловіком залишились працювати у Європі.

Оскільки в країні влаштуватися на роботу можна лише легально, пара доклала багато зусиль, щоб отримати всі документи. Любов пригадує, як складно й дорого було оформити ірландську візу. Робити це доводилось через спеціальну компанію.

Зараз Любов працює на м'ясокомбінаті. До того професійно займалася прибиранням, прасуванням одягу та доглядом за дітьми.

До речі, громадяни України в Ірландії мають свою Асоціацію українців. Вони спільними зусиллями збирають допомогу на АТО, допомагають тим, хто потребує складного лікування, а на релігійні свята зустрічаються в храмі.