Своєю непростою та водночас безумовно цікавою історією Тетяна поділилася у проєкті "Українці за кордоном", який створює міжнародна компанія TransferGo. Ведучий проєкту і менеджер з маркетингу TransferGo Юрій Синенький розпитав героїню інтерв'ю про те, що вона відчувала на етапі еміграції, чим займається зараз і як підтримує рідних, які залишилися на Донеччині.
До теми Від вчителювання під звуки обстрілів у Краматорську до selfmade у Польщі: історія українки
Про відеопроєкт "Українці за кордоном"
Серед клієнтів TransferGo здебільшого емігранти. Сервіс ідеально задовольняє трудових мігрантів за всіма параметрами. За допомогою зручного додатку надіслати кошти на Батьківщину можна за кілька кліків. При цьому приховані доплати відсутні. Додаток надійний та безпечний. А якщо у користувача виникнуть питання, то служба підтримки залюбки дасть рекомендації українською або російською мовами (загалом працівники спілкуються 9 мовами).
До речі, компанію заснували четверо мігрантів з Литви, які на власному досвіді відчули усі складнощі життя іноземця у чужій країні. Тому підтримка емігрантів стала одним із важливих напрямків діяльності TransferGo. В рамках цього напрямку TransferGo створив мотиваційний відеопроєкт на ютубі для того, щоб ділитися історіями українців, які живуть і працюють за кордоном. Кожна серія – це дивовижна історія, наповнена правдою і стимулами для роздумів.
"Українці за кордоном" – це відео, які пояснюють, розчулюють, захоплюють дух або підбадьорюють. У такому різноманітті всі сюжети об'єднані однією ідеєю: якщо докласти достатньо зусиль і повірити в себе, то реалізувати свої життєві цілі під силу кожному, навіть у чужій країні.
Я знаю, з якими труднощами стикаються українські мігранти в Польщі. Я сам переїхав 2,5 роки тому і чудово розумію, що стоїть за кожним таким переїздом. Мені приємно, що наші герої діляться з нами своїми часто нелегкими історіями, своїми успіхами та невдачами. Майже щоразу на зйомках в мене "мурашки по шкірі", коли я розмовляю з героями і чую неймовірні факти з їх мігрантського життя. Для нас, як для компанії, яка турбується про українців, важливо розповідати такі історії, надихати інших і давати їм віру в завтра!,
– коментує Юрій Синенький, менеджер з маркетингу TransferGo.
Початок нового життя у Польщі
До Польщі Тетяна Литвинова переїхала 6 років тому. Каже, її польське життя почалося з вокзалу у Лодзі. Дівчина зауважує, що зараз це місце має більш охайний вигляд, а колись воно зустріло її сірими стінами, чорно-білими та кольоровими графіті й розбитими дорогами. Тож перше враження дівчини про польське місто було не надто позитивним.
Вокзал у місті Лодзь / Скриншот з відео
Наступна локація після вокзалу, з якою знайомить глядачів Тетяна – це місце біля будинку, в якому вона колись жила.
Розповідає, що коли вона з чоловіком і друзями приїхали в Лодзь, їх повинні були зустріти на автовокзалі, але ніхто не зустрів. Українцям треба було десь оселитися. На той момент вони не розуміли, що у Польщі дорого, а що дешево. Знайшли житло за 90 злотих за один номер і без вагань заплатили за нього.
З цим будинком у дівчини приємні спогади. Тут відбулося її дорослішання: покупка сімейного автомобіля, новина про вагітність і перші, але такі важливі кроки адаптації у новій країні.
Тетяна Литвинова розповідає про своє перше помешкання у Польщі / Скриншот з відео
Дівчина зізнається, що плакала, коли їхала до Польщі. Але старалася не показувати свій біль і тримати емоції при собі. Бо розуміла, що вороття нема. Намагалася бути сильною. Переконувала себе, що прийняла свідоме рішення, робить правильний крок і йде на зустріч покращенню свого майбутнього. Вона поставила за мету довести насамперед самій собі, що вона все зможе. Бо варіант повернення в Україну Тетяна не розглядала, навіть за найгіршого варіанту розвитку подій.
Тетяна – вольова дівчина. Говорить, що безвихідних ситуацій не буває. Відтак, всі труднощі треба сприймати як тимчасові.
Безвихідна ситуація лише одна – це смерть. В інших випадках вихід є. Треба просто брати і робити. Не треба боятися,
– переконує українка.
Допомогло подолати початкові бар'єри й те, що Тетяна емігрувала не сама. Наявність поруч близьких людей дуже заспокоює.
Тетяна Литвинова їхала до Польщі з безліччю емоцій / Скриншот з відео
Вчителювання під шум снарядів
Коли Тетяна жила у Краматорську, що у Донецькій області, то працювала вчителькою початкових класів у школі №1. Така робота могла б приносити радість, якби не війна.
Це страшно насправді, коли ти проводиш урок і під час цього бачиш, як за вікном летить снаряд. Зберегти спокій був той ще квест. Дітки питають: "Тетяно Олександрівно, а що це стрельнуло, бахнуло? ". А ти спокійно і стримано говориш їм "Та феєрверк хтось запустив". Вони, можливо, розуміли, що якісь військові дії відбуваються. Але моє завдання було – зберегти спокій,
– ділиться Тетяна.
Тетяна Литвинова вчителювала у Краматорську / Скриншот з відео
Від нелегального працівника до консультанта з легалізації у Польщі
Тетяна пояснює, що вона з рідними обрала Польщу з кількох причин:
- брат дівчини через агенцію знайшов їм тут роботу;
- Польща розміщена недалеко від України;
- у Польщі відносно легка процедура легалізації;
- українцям здавалося, що польську мову їм буде вивчити легше, ніж англійську чи німецьку.
Трудові мігранти заплатили за вакансію кожен по 200 доларів, аби їм надіслали запрошення на роботу і вони могли виробити робочі візи. За домовленістю, дівчатам у Польщі платили 7 злотих нетто, а хлопці отримували 8 – 9,5 злотих нетто за годину роботи.
Тетяна працювала на фабриці. Займалася пакуванням вітамінів у коробки. Робота була монотонною. Вже через два місяці дівчина відчула, що довго так продовжувати не хоче. Вона прагнула особистого розвитку.
Тетяна Литвинова розповіла про першу роботу в Польщі / Скриншот з відео
Та пізніше Тетяна зіштовхнулася з проблемою під час пошуку роботи. Через помилку агенції (один документ заповнили неправильно), дівчина не змогла вчасно отримати карту побиту (дозвіл на проживання у Польщі). Ці труднощі наштовхнули її на те, щоб самій почати детально вивчати всі нюанси легалізації у Польщі.
Коли я працювала "на чорну", то не могла зрозуміти, чому мене не хочуть брати на роботу, що зі мною не так. Тоді почала багато вивчати інформації на цю тему,
– додає Тетяна.
Так українка дізналася, що по оświadczenie (найпростіше запрошення на роботу в Польщі) вже не може працювати, бо збіг термін 180 днів. Для того, щоб новий роботодавець її взяв на роботу, треба було виготовити zezwolenie typu A (так зване річне запрошення). Документ виготовляється довго – від 30 до 90 календарних днів. Очікувано, що роботодавці не хотіли чекати стільки часу на кандидата, їм був потрібний працівник тут і зараз.
Тетяна настільки добре вивчила питання легалізації, що стала займатися ним професійно. Зараз вона консультує людей та виступає на тематичних подіях. На таких заходах висвітлює питання, які найбільше цікавлять українців. Наприклад, як переїхати в Польщу з дитиною і яку візу для цього треба відкрити або як залишитися і легалізуватися в сусідній країні під час пандемії.
Українка дає консультації щодо легалізації в Польщі / Скриншот з відео
Трудовим мігрантам Тетяна радить перевіряти роботодавця наперед, аби не натрапити на шахраїв. Для цього треба переконатися, що фірма є у реєстрах, а також прочитати відгуки реальних людей у соцмережах.
Як Тетяна підтримує зв'язок з Батьківщиною
У Краматорську залишилися батьки дівчини. За останні 6 років Тетяна навідувала їх тричі. Каже, у неї наразі нема змоги повністю фінансово забезпечувати батьків, якби ті переїхали до Польщі. Проте, вона часто надсилає їм кошти через додаток TransferGo.
Це дуже вигідно, дуже швидко. Буквально хвилина – і гроші у них на рахунку,
– говорить Тетяна.
Тетяна Литвинова надсилає кошти рідним за допомогою додатку TransferGo / Скриншот з відео
Також нещодавно Тетяна зробила креативний подарунок своїм батькам – родинний портрет. Рідні були розчулені таким приємним сюрпризом. Адже, як відомо, найкращі подарунки – це емоції. Дівчина планує замовляти подібні портрети ще. Розплачуватися за них Тетяні допомагає TransferGo. Саме через цей додаток вона переказує кошти на українську картку.
Про хобі, спогади та плани
Тетяна Литвинова розказує, що любить фотографувати. Цю справу опанувала самотужки. Якось отримала у подарунок фотоапарат і почала вивчати основи фотографії: як обирати ракурси, обробляти зображення у програмах для ретуші тощо. Професійно займалася цією діяльністю два роки. Любила знімати закохані пари, дітей та робити сімейні фото. Портрети її не надто захоплювали.
Зараз у Тетяни творча пауза. Хоча були часи, коли дівчина заробляла фотографуванням. У певний період це заняття навіть допомагало прогодувати сім'ю, коли Тетяна і її чоловік тимчасово були без роботи.
Тетяна Литвинова любить фотографувати дітей / Скриншот з відео
Поринаючи у спогади за минулим, Тетяна каже, що 6 років тому взяла б з собою до Польщі такі якості як впевненість і твердість.
Щодо майбутнього, то наразі дівчина не планує змінювати країну проживання. Поки що вона зосереджена на вихованні доньки. Та все може змінитися, коли дитина підросте. Якщо донька захоче, наприклад, вчитися в іншій країні, то Тетяна готова її підтримати та розглянути варіант переїхати кудись разом з нею.
Історія Тетяни Литвинової: дивіться відео