Рятувалася від війни на дев'ятому місяці вагітності: емоції українки, яка виїхала до Польщі

Українка Христина Готовкіна змогла евакуюватися до Польщі. Зараз життю жінки та малюка нічого не загрожує. Вона розповіла, як на дев'ятому місяці вагітності була змушена ховатися у підвалі та покинути власний дім.

Актуально Важливе повідомлення для українців від сервісу TransferGo: на що зараз слід звернути увагу

Історія Христини Готовкіної з Києва

Христина зауважує, що вже не пам'ятає дат. Вони наче стерлися з пам'яті. Спочатку жінка намагалася не втрачати оптимізму. Каже, всі дивувалися її гарному настрою, коли на дев'ятому місяці вагітності вона ховалася в укритті з чотирирічною донькою.

Далі, зізнається Христина, її почали бентежити думки про власний егоїзм. А коли хтось говорив, яка вона молодець і як тримається, то це викликало відчуття розпачу. Христина описала свій стан під час третього дня війни.

"22:00. Я співаю пісеньку доньці, аби вона заснула, і починаю плакати крізь спів. Спочатку як можу стримую сльози, але коли бачу, що дитина засинає – вже плачу не стримуючись. Мені шкода себе. Себе, яка ще хоче кохати свого чоловіка. Себе, яка хоче знову гуляти з дітьми біля озера, чи щоб у гості приїхала мама. Себе, яка зараз сидить другу добу в підвалі. Я хочу звичайного рутинного життя. Хочу цього понад усе на світі... Я мушу бути сильна як вони – ті, хто нас захищає. Ті, хто за жодних умов не віддадуть нас ворогу. Я – одна з тих, заради кого вони ризикують власним життям: прикордонники острова Зміїний чи хлопець, що підірвав міст. Вони не знали про мене, але зробили це заради мене. І в пам'ять про них я буду сильною. У мене немає іншого вибору. Я повинна вірити в них, і я вірю", – ділиться переживаннями українка.

Христина пригадує, як читала новини замість того, щоб спати. І як навпроти неї у підвалі сиділи бабуся, ще одна мама і півторарічна донька. Дитина постійно плакала. Жінки намагалися втішити її мультфільмами. Ще поруч була мама з двома 10-річними дівчатами-близнючками. Ці діти мали котика і двох морських свинок. Донька Христини гралася зі звірятками й змогла трохи відволіктися.

"22:52. Я стаю справжньою патріоткою. Ким я була до цього? Сама не знаю. Я пишаюся собою. Вдячна, що маю змогу писати в телефоні, бо завдяки цьому я спокійна. У мене з'явилося бажання зробити потім відомими тих, хто мені тут допомагає. Тобто, я вже вірю, що буде "потім", а це – головне. Повернулася, бо оголошено повітряну тривогу. Від страху цокотять зуби", – продовжує розповідь Христина.

Заради безпеки вагітна жителька столиці була змушена поїхати до Кракова. Та спогади про те, що спонукало її на такий крок, ще довго будуть ключовими у її думках.