Деякі працівники настільки проти того, щоб повернутися в офіс на повний робочий день, що воліють радше звільнитися, показують останні опитування. Ще одне дослідження продемонструвало, що 90% міленіалів та зумерів не хочуть повертатися до штатної офісної роботи після пандемії. Задоволені можливістю працювати дистанційно й герої цієї статті.

Цікаво Четверо друзів-мігрантів і бажання глобальних змін: як народжуються великі міжнародні компанії

Фредерік, 39 років, німець, працює в технічній компанії

Перші кілька місяців пандемії Фредерік провів вдома у Цюриху, де живе сам. Чоловік зазначає, що справді суворо дотримувався всіх правил. Він майже нікого не бачив, робив всі свої покупки в Інтернеті та вирішував інші справи у межах своєї крихітної квартири.

Потім Фредерік поїхав на відпочинок до Мексики, щоб трохи відпочити від роботи. Там він зустрів людей, які працювали віддалено. Каже, що миттю відчув заздрість, бо у них був хороший баланс між роботою та особистим життям, і, здавалося б, робота взагалі їх не напружувала. Тоді як для Фредеріка, протягом двох днів після того, як він повернувся на роботу, було відчуття, наче він ніколи не був у відпустці. Тоді чоловік прийняв рішення поїхати працювати в іншу країну потайки від свого керівника.

Я повернувся до стресу. Я знав, що немає сенсу питати свого шефа, чи можу я працювати з-за кордону. Тож я вирішив, що просто мушу піти на це заради власного психічного здоров'я,
– ділиться Фредерік.

Фредерік переконав приятеля з тренажерного залу, Маттіаса, поїхати з ним. Жоден із чоловіків ніколи не ставив камери під час дзвінків. Тож поки не було фонового шуму, який здавався б дивним, ніхто не міг здогадатися, де вони.

З того часу Фредерік з приятелем працювали з Мексики, Бразилії та Італії. Вони працюють більшу частину дня. Тоді катаються на кайт-серфінгу, якщо є вітер. А ввечері зупиняються у цікавих місцях, щоб повечеряти.

Про таке рішення Фредерік не шкодує. Каже, що у Цюриху почувався жалюгідно, наче в замку. Тож таємна віддалена робота наповнила його життя яскравими емоціями, яких він не знав раніше.

Маттіас, 38 років, німець, працює у фінансовій компанії

Більшу частину останніх 8 місяців Матіас працював за кордоном із Фредеріком. Його начальник, колеги та навіть батьки цього не знають.

Я був таким же, як Фредерік. Я ненавидів перебування вдома. Я справді займаюся фітнесом, і я ненавидів неможливість відвідувати тренажерний зал. Тоді як за кордоном ми могли займатися кайтингом, серфінгом, бігом по пляжу, що завгодно, – розповідає Маттіас.

Поки Маттіас працював віддалено з іншого континенту, його навіть встигли підвищити. Тож чоловік переконаний, що така робота не впливає на його продуктивність. Він творчо налаштований на використання свого часу. Іноді Маттіас працює до пізнього вечора, якщо вдень хоче взяти довгу перерву, щоб сходити на пляж.

Маттіас каже, що працівники стають щасливіші, коли обирають час і місце проживання. А щасливі люди, своєю чергою, роблять кращу роботу.

Під час пандемії деякі дистанційні працівники переїхали до країн з морем / Фото Unsplash

Рене, 28 років, француз, працює на бренд спортивного одягу

До початку мандрівного життя Рене перебував в Берліні. У лютому він поїхав у відпустку на Тенерифе, щоб уникнути зими, і кілька днів віддалено попрацював звідти, щоб заощадити дні відпочинку.

Я нервував, що про це дізнаються. Але насправді було надзвичайно просто приховати це від мого начальника та решти команди. Кожен у своєму світі. Ми ледве запитуємо, як справи один в одного, коли працюємо в домашніх офісах. Ніхто й не запитував, як я, тож не треба було брехати,
– зізнається Рене.

Через пару тижнів після того, як він повернувся до Берліна, його подруга їхала до Фуертевентура і запросила поїхати з нею. У компанії Рене діє політика, згідно з якою ніхто не може працювати з-за кордону. Тож він пішов на свого роду ризик. Рене знав, що не може завжди вимикати камеру під час дзвінків, бо зазвичай її вмикає. Тому спланував все заздалегідь і взяв із собою джемпери та зимовий одяг, щоб міг одягати їх під час відеозустрічей.

Річ, яку Рене не планував, – засмага на обличчі. Це неможливо приховати одягом. Можливо, співробітники й звернули увагу на цей нюанс, але ніхто нічого не сказав, тому Рене пощастило.

Зараз француз все ще на Фуертевентурі. Він займається серфінгом та насолоджується пляжним відпочинком у вільний від роботи час. Жодних недоліків у такій роботі Рене не бачить. Головне, за словами чоловіка, мати доступ до Інтернету.

Це, мабуть, моя головна порада всім, хто хоче працювати з-за кордону, не повідомляючи людей на роботі. Якщо ваші дзвінки не зникають, вони не будуть підозрілими. Орендодавці завжди кажуть вам, що тут справді швидкий Інтернет, звичайно. Але не покладайтесь на них. Зайдіть самі до квартири та спробуйте зателефонувати через WhatsApp через Wi-Fi та перевірте це самі, – радить Рене.

Також він радить не напружуватися. Адже насамперед йдеться про здоровий баланс між роботою та особистим життям.

Мануела, 36 років, наполовину іспанка і наполовину росіянка, науковий консультант

Мануела працює науковим консультантом для НУО в Нідерландах. Протягом останніх кількох років вона працювала як самозайнята особа, але у неї був стіл у приміщенні для коворкінгу в Амстердамі.

Коворкінг закрили минулого року. Тож Мануела працювала у своїй квартирі відтоді, але така робота приносила їй дискомфорт. Зокрема, вона почала сваритися зі своїм хлопцем.

Тоді Мануела вирішила подорожувати Європою на своєму фургоні. Вона побувала у багатьох красивих містах. Зараз Мануела зупинилася у Португалії.

Її розпорядок дня включає годинне заняття йогою, роботу і морський відпочинок, а інколи також зустрічі з друзями, які теж живуть у фургонах неподалік.

Я не впевнена, чи знають мої клієнти, що я не в Амстердамі. Поки я відповідаю на їхні електронні листи та надсилаю їм роботу вчасно, чому їх має це хвилювати,
– зазначає Мануела.

Вона долала, що життя в дорозі не завжди таке романтичне, як на картинках в інстаграмі. Кілька разів у її фургоні були неполадки, а ще у подорожах виникають мовні бар'єри.

З усім тим, Мануела рада, що прийняла таке рішення. Її хлопець перебуває поруч із нею, і вони не сваряться так, як у квартирі. Мануела каже, що така дистанційна робота однозначно подарувала їй відчуття свободи.