Ірина за освітою є менеджером готельно-ресторанного бізнесу. Встигла змінити багато професій, поки знайшла справу для душі. Водійські права дівчина отримала ще у 2012 році. Відтоді з легкістю та задоволенням сідала за кермо легкових авто.

Цікаво Про силу бумеранга: як українка прославилася, допомагаючи тисячам емігранткам у Польщі

Як Ірина вирішила стати далекобійницею

Якось чоловік покликав Ірину зі собою у рейс до Словаччини. Ця поїздка дівчині дуже сподобалося. Тоді їй було 23 роки.

Через деякий час Ірина поїхала з чоловіком в рейс ще раз. Цього разу – до Австрії. Там, на порожньому паркінгу, чоловік від'єднав причіп і дозволив їй покермувати фурою. Ірину переповнювали позитивні емоції.

Наступного разу чоловік вже довірив їй автівку з причепом.

Це був нічний переїзд до Нідерландів. Дорога була напівпорожньою, я проїхала близько 15 кілометрів від одного паркінгу до іншого. Тоді зрозуміла: ось вона, та справа, якою я хочу займатися. І незабаром почала готувати документи, необхідні для влаштування на цю роботу,
– розповідає Ірина

Чоловік підтримав її рішення стати далекобійницею. Та родичі цю ідею не поділяли. Мама, тато і сестра були далеко не в захваті від рішення Ірини. Та сьогодні, каже дівчина, сім'я ставиться до її роботи спокійно.

Ірина Перегрим-Фединяк працює далекобійницею / Фото Urban

Шлях до роботи мрії

Категорію С, що дозволяє кермувати вантажівками, Ірина отримала разом із категорією В ще у 2012 році. А ось категорію С разом з Е, з якою можна сісти за кермо машини з причепом, здобувала вже у процесі підготовки до роботи далекобійницею. Для цього Ірина пів року навчалась на курсах в Україні та складала іспит.

Згодом вона вирушила на навчання до Польщі для отримання "Коду 95". Цей сертифікат є обов'язковим для підтвердження професійної кваліфікації водія для перевезення вантажу.

Навчання було польською мовою, якою Ірина не володіла. Та все ж їй вдалося докласти зусиль для реалізації своїх цілей.

Перший рейс далекобійниці починався з Нідерландів. Звідти вона повинна була доставити квіти та фрукти до Австрії.

Цей день я ніколи не забуду. Було дуже страшно, я шалено пітніла, а під час обгону мої руки трусилися. Та водночас я відчувала приємний адреналін,
– пригадує Ірина.

Ірина працює в парі з чоловіком. Поки один водій за кермом, інший відпочиває. Пара їздить на Volvo. Два тижні вони перебувають вдома, а 4 – 5 тижнів працюють. Робочі години, як правило, починаються після 22:00. Тож спати доводиться вдень. Душ приймають на паркінгах та спеціальних платних стоянках. Та всі ці побутові незручності Ірина сприймає нормально.

Суттєва перевага роботи далекобійника – висока заробітна плата. За один рейс можна заробити 600 євро.

За три роки пара встигла побувати у більш як 10 країнах: Австрії, Німеччині, Нідерландах, Люксембурзі, Франції, Угорщині, Словаччині, Чехії, Польщі, Італії.

Ірина розповідає, що вони гуляють та ходять на пляжі, коли випадає така нагода.

Ірина Перегрим-Фединяк працює далекобійницею / Фото Urban

Відповідальність і безпека

Робота далекобійника – дуже відповідальна, треба мати швидку реакцію і вміння прогнозувати дорожню ситуацію, адже в екстреному випадку різко зупинити 40-тонне авто неможливо,
– пояснює Ірина.

Бути уважним треба не лише на дорогах, а й при заповненні документації на товар, який перевозиш, каже дівчина. Бо за неправильно заповнені документи можна отримати чималий штраф.

Крім того, Ірина розповіла, що інколи агресивні мігранти з нерозвинених країн можуть кидати у фури каміння та перекривати дорогу. У таких ситуаціях водієві фури краще залишатися в машині. Бо на допомогу поліції не завжди можна сподіватися.

Руйнування стереотипів

Перший стереотип, який спростовує Ірина, стосується того, що водіння вантажівки є виключно роботою для чоловіків. Ба більше, далекобійниці навіть мають свою спільноту у фейсбуці, де є більше сотні жінок.

У мене навіть є мрія, щоб про нас зняли фільм. Про життя кожної. Думаю, вийде стрічка, варта Оскару,
– каже Ірина.

Також українка не погоджується з тим, що у всіх далекобійників болить спина. Каже, що у неї такої проблеми немає. На її думку, далекобійники ведуть такий самий спосіб життя, як і офісні працівники.

Тож про свій вибір професії Ірина не шкодує. Каже, що проміняла б кабіну вантажівки хіба що на велику сцену, бо захоплюється співом і вірить, що має до цього неабиякий хист.

Ірина Перегрим-Фединяк працює далекобійницею / Фото Urban