Працював у супермаркеті приймачем товарів. Рух кар'єрними сходами перервала служба у Збройних Силах України. Щоб краще дізнатися історію Бориса, TransferGo поспілкувався з ним особисто.

Читайте також Власниця мережі HAIRCUT EXPRESS Ірина Погодіна поділилася особливостями ведення бізнесу у Польщі

Перший бізнес, або Як Борис заробляв на горіхах

2014 року молодший сержант Зельманов вступив до Одеської військової академії. За словами Бориса, там "все так само вчили застилати ліжка та поважати старших замість того, щоб виховувати гідне покоління військових для країни, що воює". Після виходу з академії були спроби влаштуватися до правоохоронних органів. Амбітний юнак пробував себе і в інших сферах.

Зрештою Борис зупинився на дистриб'юції. Він працював у різних компаніях, зокрема, в одній із найбільших в Україні у цій сфері. У цей період Борис остаточно вирішує зайнятися підприємництвом.

Борис з дружиною Надією / Фото з особистого архіву чоловіка

Підприємцем я був із дитинства. Коли мені було 9 – 10 років, я вже намагався якось сам заробити. Ми після школи збирали горіхи, які потім віддавали бабулькам на базарі за ціною скупа,
– каже чоловік.

Він додав, що трохи згодом зрозумів, що перероблені горіхи беруть дорожче, ніж цілі, тоді й прийшли "ікси". Ціна вхідна для нього була дешевшою навіть ніж для бабусь. За 1 день Борис міг переробити 5 – 6 кілограмів горіхів, куплених по 3 гривні, у трьох літрову пляшку за 90 гривень. А це був 2004 рік, реальний "кеш" на той час.

Ще один бізнес – МАФи з їжею

Як розповів Борис, у дорослому житті організувати бізнес було не так просто. Якийсь час він працював таксистом. Згодом Борис із дружиною встановили МАФи з їжею в одному з районів Херсона. Проте вести бізнес виявилося непросто.

Борис з донькою Юлією / Фото з особистого архіву чоловіка

Молоді люди зіткнулися з різними проблемами: починаючи від хуліганів, які били шибки, до протистояння з місцевим обленерго. У цей період виникла ідея переїхати в іншу країну.

Борисе, чому вирішили виїхати з України? І чому саме до Польщі, а не до іншої країни?

Змін потребують наші серця. Я думаю, що ви, як і більшість людей мого покоління, прочитали цю фразу наспів. Саме тому й поїхав. Був проїздом у Польщі і давно подумував про те, щоб спробувати. Хоча сам дуже довго казав, що можна заробляти нормально і в Україні.

Чому Польща? Все-таки мова і схожа, і не схожа водночас. Менталітет поляків. У поляків зараз такий симбіоз, між правими та лівими поглядами, ніхто нікого не затискає, але цінності більш-менш класичні.

Які перші кроки були після приїзду до Польщі? Які були проблеми, і як ви їх вирішували?

Коли приїхав до Польщі, мав потрапити до логістичної компанії. Але все пішло не так, як мало бути, тому почав таксувати на Uber.

Один із проєктів Бориса / Фото з особистого архіву чоловіка

Труднощі були у всьому. Я був фактично один, не знав мови, але горів бажанням. Першого вечора сказав дружині, що відіб'ю витрачене, і повернуся додому. Але далі було легше.

Спочатку поселили в якомусь хостелі з скигликами, які постійно скаржилися. Кімната була на 8 людей, і там стояли шкарпетки. Прямо реально стояли. І в лютому всі спали з відчиненими вікнами. У результаті виявилося, що вирішити проблему можна було за кілька днів. І вже третього дня в Польщі я з хлопцями переїхав в інше місце, де, в принципі, можна було гідно жити.

Борис з колегами / Фото з особистого архіву чоловіка

Враження від перших місяців проживання та роботи у Польщі? Що подобалося, що ні?

Враження подвійні. Перший час я називав поляків тепличними щодо відсутності амбіцій і бажання підкорювати гори. Згодом я зрозумів, що такі пропалені вже виїхали з Польщі. Неторгові неділі, коли нічого не працювало, окрім заправок – це те, що породжувало у мене окремий стрес.

Що подобається? Стабільність. Я 94 року народження, бачив долар і по 5 гривень, і по 40 гривень. У Польщі з 2004-го із цим якось спокійніше. Свобода. Щодо того, що ринок ще вільний. І можна заробляти нормально. Плюс чим більше заробляєш, тим вищі планки. І ці планки досяжні.

Як відреагували на війну в Україні? Ваші близькі у безпеці?

Відреагував дуже важко, адже я служив і дуже довго планував поїхати в Україну. Вже домовився, що служитиму у 127-й бригаді ТрО, яка нещодавно поставила український прапор на російському кордоні. Зрештою, зрозумів, що тут зроблю більше – грошима, підтримкою, допомогою.

Зверніть увагу Від збору полуниці до відкриття мережі магазинів у Польщі: інтерв'ю з братами Колесниками

Фактично всі мої близькі тут, у Польщі. В Україні залишилися лише родичі по маминій лінії та бабуся дружини. У родичів постійно стріляють, вони на межі Дніпропетровської та Херсонської областей. Бабуся – в окупації. З нею водночас і легше, і важче. Продукти, ліки – за все можна заплатити і все привезуть. Але вивезти її звідти неможливо і видно, що їй складно.

Чим займаєтеся зараз? Які плани на майбутнє?

Наразі у нас транспортний бізнес – свій автосервіс. Починаємо розвивати напрямок бухгалтерських послуг та консалтингу, розробляємо IT для проекту з онлайн освіти з партнером. Загалом де шишки набили, туди й ліземо, щоб надати хороший сервіс. Найближчим часом плануємо почати працювати із залученим капіталом.

Автосервіс в Польщі – проєкт Бориса / Фото з особистого архіву чоловіка

Борисе, ви переїхали до Польщі у 2019 році і у вас вже є певний досвід. Що ви порадите тим, хто приїхав до Польщі вперше? На що слід звернути особливу увагу?

Мова – це "must have". Хоча б базове знання. Я пам'ятаю у 2020 замовив омлет із "овоцами", забувши, що "овоце" по-польськи "фрукти".

Коло спілкування – постарайтеся оточити себе надійними людьми.

У Польщі влада вірить тобі на слово, що дуже незрозуміло для українців. Не треба намагатися хитрувати чи обдурити систему. Тут все це працює повільно, але врешті-решт тебе дістане.

Легалізація – я всім рекомендую не балуватись, а максимально займатися своїм статусом у Польщі. Бо через кілька років, коли заплануєш осісти і думатимеш про заповітні документи, – буде вже пізно.