Українці поділилися деталями своєї захопливої життєвої історії із Закордон 24. Про мотиви та труднощі переїзду, доленосні вибори, поєднання роботи з радощами батьківства та про те, за допомогою якого сервісу бізнесмени здійснюють міжнародні грошові перекази, – далі в інтерв'ю.

Читайте також Шість квадратних метрів "добра": як українці почали бізнес з найменшої кав'ярні в Польщі

Перший переїзд до Польщі

Пара стверджує, що переїзд за кордон був їхнім свідомим, зваженим вибором. Вони вирушали не задля швидких пошуків кращого життя, а хотіли інвестувати у стабільне та прогнозоване майбутнє. Тоді у подружжя була тільки старша донечка Марія. А в цьому році Юрій з Веронікою стали щасливими батьками двох дівчаток: народилася молодша дитина Софія.

Від початку українці не розглядали Польщу як остаточний варіант для еміграції. Їх приваблювали перспективи життя у Канаді. Здійснювати задум Куницькі вирушили не самі. Таку ж мрію мали ще дві родини, які приїхали з ними до Варшави.

Хоча балів нам не вистачало, ми не втрачали надію. Я готувався до іспиту IELTS, паралельно працюючи в бізнесі, в якому був партнером. Дружина в цей час почала вивчати косметологію в найбільш реномованому польському виші цього напрямку,
– пригадує Юрій.

Українець додає, що сім'я не помилилася, коли вибрала Варшаву. Юрій пояснює, що їхнє з дружиною сприйняття життя в польській столиці змінювалося разом з тим, як вони адаптувалися в цьому новому для них світі. Молоді люди почали дедалі яскравіше відчувати різницю між умовами для самореалізації у Києві та Варшаві. Так Куницькі дійшли висновку, що бізнес-центр Варшави може запропонувати їм кращі перспективи. Хоча Батьківщина, запевняє Юрій, як була, так і буде у їхніх серцях, бо до рідної країни завжди присутні найтепліші почуття.

Повернення в Україну

Історія сім'ї Куницьких цікава ще й тому, що українці поверталися зі столиці сусідньої держави до Києва. Юрій розповідає, що влітку 2014-го, коли пара виїхала до Варшави, вони розуміли: переїзд буде випробуванням та виходом із зони комфорту. Згодом усі аспекти життя в іншій країні почали проявляти свої наслідки.

Усі нюанси віддаленої праці призвели до загострення особистих стосунків між партнерами у бізнесі, в якому я реалізовувався останні 9 років. Було прийнято емоційне рішення перегорнути цю сторінку життя,
– ділиться Юрій.

Той період запам'ятався герою статті як цілодобова експрес-підготовка до IELTS. Якщо на старті чоловік мав 4 – 4,5 бали, то після плідної роботи над собою отримав середній бал 6,5. Цей результат був достатнім. Але перспективи сім'ї, зізнається Юрій, на той час були не надто райдужними. Вероніка вчилася у приватному виші й не працювала, а оскільки партнерство в бізнесі закінчилося, то настав час замислитися, як заробляти далі на життя.

Я став безробітним адвокатом з нікому не потрібним у Польщі "крутим дипломом юриста", нострифікація якого вимагала теоретично ще 5 років життя і безліч витрат. Мій досвід, зв'язки та контакти залишилися в Україні: ми виявилися не готовими для життя в Польщі без доходів з України, наші резерви танули на очах,
– розказує Юрій.

Куницькі стали єдиною родиною з трьох емігрантських, яка вирішила повертатися у рідні краї. Окрім вищевказаних, на це було ще кілька причин. По-перше, у Вероніки почалися проблеми зі здоров'ям. По-друге, після зміни влади в Україні Юрій з дружиною повірили у національне піднесення та подолання кризи. Їм хотілося бути частиною цього важливого для Батьківщини часу й бути залученими до трансформацій.

Юрій пригадує: усі пожитки сім'ї разом з двома велосипедами помістилися у Hyundai Tucson. І з вірою, що все робиться на краще, емігранти вирушили додому.

Перша моностудія депіляції у Києві

В Україні було вирішено відкрити власну справу. Вероніка завжди мріяла про салон краси. Юрій теж бажав займатися бізнесом, але вагався. Перед ним постав нелегкий вибір: створити та розвивати адвокатське бюро, продовжуючи справу, яку він добре знав, або піти на цілковитий ризик і заснувати сімейну справу у зовсім новій для нього галузі.

У результаті чоловік зробив ставку на другий варіант. Каже, що за останні роки юридичної практики він, як і багато його колег-юристів, почав втрачати віру у перспективи цієї сфери діяльності для себе. Тому думка про опанування нових горизонтів надихала його більше.

На початку власної справи, звісно, не обійшлося без помилок, але пара швидко на них вчилася. Куницькі навіть почали шукати шляхи до масштабування свого бізнесу в Україні. Проте, остаточної впевненості у тому, що ці інвестиції варті зусиль, все ще не було. Через це думки про реалізацію за кордоном почали повертатися.

Повторна еміграція

Щоб мати шанси й бути конкурентними на світовому ринку праці, українці вирішили, що їм потрібно вкладати у європейську освіту. Тож восени 2016 року Юрій став студентом Canadian Executive MBA – спільної англомовної програми Монреальского UQAM і Варшавської SGH. Навчання відбувалося у Варшаві.

Півтора року Юрій працював, вчився і жив у Варшаві. У цей час дружина з донькою перебували у Києві. Вероніка керувала салоном в Україні, а наприкінці 2017-го, перед випуском чоловіка, переїхала з дитиною до нього у Варшаву.

Відкриття салону лазерної епіляції у Польщі

Після отримання диплому Юрій прагнув якнайшвидше почати відпрацьовувати інвестиції в освіту. Та його планам стати менеджером Amazon в програмі бізнес-лідерів не судилося реалізуватися. На приблизно п'ятому етапі співбесід та тестувань кандидату подякували.

Паралельно, щоб не втрачати навичок та займатися улюбленою справою, Вероніка облаштувала кабінет вдома і почала приймати клієнтів на депіляцію. Юрій теж замислився, що існують можливості за межами корпорацій. Він зрозумів, що зовсім не обов'язково працювати на когось, аби заробляти та проявляти свої здібності. Тим більше, що управління салоном у Києві вимагало багато часу та уваги, а те, що Вероніка почала як хобі й спосіб приємного проведення часу з людьми переростало у справу, варту віддачі та розвитку. Тому вже через пів року амбіційні українці відкрили свою першу студію у Варшаві. Навіть попри те, що це припало на період карантину, цей початок нового життєвого вектора став для сім'ї Куницьких успішним.

Будувати свій бренд було легко й важко водночас. Легко, бо подружжя робило те, що любило й у що вірило. А важко, бо бренд – це постійна підтримка репутації. Відповідальні бізнесмени, за словами Юрія, щодня повинні доводити, що заслуговують на повну довіру своїх працівників та клієнтів. Тож розслаблятися ніколи.

Юрій з Веронікою дуже старалися забезпечити якнайкращі умови для своєї справи, навіть на її початковому етапі створення. Починали хоч не з брендового, але з якісного та безпечного обладнання. Мали скромні апартаменти, але самотужки робили ремонт й адаптували приміщення під потреби студії. А тепер – працюють з найкращими та найдорожчими лазерами в Європі, зібрали у команді близько 20 працівників, які працюють в п'ятьох філіалах, два з яких розміщення в інших містах Польщі. І на цих досягненнях, запевняють українці, вони зупинятися не збираються.

Відмінності ведення бізнесу в Україні та Польщі

Юрій зазначає, що важлива відмінність власної справи в Польщі – це можливість зосередитися на самому бізнесі, а не на формальних речах, які не стосуються напряму справи та клієнтів (тобто, на держорганах, перевірках, звітності й так далі). У цьому контексті Польща дозволяє бізнесменам почуватися впевненіше.

Також слід звернути увагу на рівень конкуренції та специфіку ринку. Ці питання не слід недооцінювати.

Відкрити фірму у Польщі не складніше, ніж в Україні. Це питання одного дня. Куди важче спромогтися втримати цей бізнес, отримувати від нього прибутки та розвивати діяльність. Ось це вже під силу далеко не всім початківцям.

Важливо розуміти, що ми тут у стосунках з іноземною державою, її громадянами, а не у себе вдома. Отже, повинні цілком серйозно сприймати правила і закони нового соціуму, що, на жаль, не усі поки що усвідомили. Багато хто тікає з України, але ментально залишається все-таки там,
– міркує Юрій.

Поради від сім'ї Куницьких для тих, хто мріє досягти позитивних результатів у власній справі

Мережа салонів лазерної епіляції Love Epil у Польщі стає все популярнішою. На думку засновників, на успіх вплинули кілька факторів. Так, певну роль зіграло те, що на час створення студії в іноземній країні пара вже мала досвід подібної діяльності в Україні. Важливо й те, що до власної справи слід підходити із завзяттям та пристрастю. Також колосальне значення мають люди, які долучаються до цієї робити з натхненням та разом формують чудову команду. Останній пункт, підкреслює Юрій, є основою будь-якого успіху.

Не важливо, де починати власну справу. Важливо – з ким. Треба вірити в себе і свою команду, всіляко її підтримувати й мотивувати. Шукати не грошей, а натхнення для себе і своїх колег, щоб його змогли розділити й клієнти. Тоді в успіху не буде іншої дороги,
– переконує Юрій.

Кому емігранти довіряють свої гроші

Юрій з Веронікою багато інвестують у здобуття нових знань. Оплачувати онлайн-курси та програми підвищення кваліфікації, зокрема й ті, які читають в Україні, бізнесменам допомагає сервіс міжнародних грошових переказів TransferGo. Компанії уже довірились понад 2,5 мільйона користувачів по всьому світу, а вдячних відгуків клієнтів додатку TransferGo годі перелічити. Останнім часом, каже Юрій, за допомогою послуг TransferGo вони з Веронікою також оплачують у гривнях послуги фрілансерів. Роботою сервісу емігранти більше ніж задоволені. Відзначають зручність додатку, низьку вартість транзакцій та швидкість. TransferGo справді дуже допомагає вирішити багато організаційних питань.

Користуються послугами вищезгаданої компанії Куницькі також і для того, щоб допомагати рідним в Україні. Взагалі TransferGo вже багато років поспіль є улюбленим додатком серед українських мігрантів, які надсилають гроші своїм родинам на Батьківщину, адже сервіс має передові системи безпеки та фахову службу підтримки, працівники якої залюбки проконсультують українською чи російською мовами (консультації можуть бути надані дев'ятьма мовами).

Юрій та Вероніка Куницьких рекомендують додаток TransferGo / Фото Unsplash

Поєднання кар'єри та сімейного затишку

Бізнес – це завжди виклики, тим паче для тих, у кого є малі діти. Та Юрій з Веронікою навчилися так керувати своїм часом, щоб встигати усе. Старша донька, розповідає подружжя, вже знає про багато робочих моментів, а менша від першого місяця народження їздить з батьками в усі службові відрядження.

Приділяють достатньо уваги Юрій з Веронікою не лише своїм дітям, а й батькам. Раніше сім'я дуже часто навідувалася в Україну, майже щомісяця. Зараз пара все частіше запрошує батьків приїздити до них у Польщу. Дружня родина вивчає нові місця, спілкується та з приємністю проводить час на природі. Такі моменти є надзвичайно цінними, дозволяють зарядитися позитивною енергією, аби з початку робочого тижня мати сили й бажання підкорювати нові кар'єрні вершини.

Наприкінці інтерв'ю Юрій Куницький підсумував, що головне – робити так, аби життя ставало кращим навколо нас. Тоді не потрібно буде переїжджати й шукати десь ліпшої долі. Над цим українці працюють і мріють кожного дня.