Українка також розповіла, як займалася трансформацією одного зі шведських парків. Саме робота над цим проєктом спонукала її залишитися у чужій країні.

Цікаво Кому мігранти довіряють свої гроші: інтерв'ю з працівником служби підтримки сервісу переказів

Вступ до шведського вишу

В Україні Аліна Боднар працювала в правозахисній організації "Східноукраїнський центр громадських ініціатив". Керівниця організації раніше навчалася у Швеції за стипендією Visby, що покриває повну вартість навчання та кожного місяця виділяє кошти на проживання. Саме вона порекомендувала дівчині податися на цю стипендію.

Аліні вдалося вступити до Лундського університету на магістерську програму "Стратегічні комунікації". Програма тривала два роки. Та вже через 6 місяців після вступу українка стала студентською співробітницею в організації VentureLab. Організація займається розвитком студентських стартапів. Аліна відповідала за комунікацію та івенти.

Вступаючи до університету, я не ставила перед собою мети залишитися у Швеції. Я свідома того, що у своїй країні із закордонною освітою і досвідом я варта значно більшого, ніж у чужій країні з іноземним бекграундом. Емігрант усюди емігрант,
– пригадує Аліна.

Проте, дівчина змінила свою думку, коли знайшла цікаву позицію роботи в проєкті Söderscen, який проводили на території парку Фруторпс. Саме це і мотивувало українку не повертатися на батьківщину. Зараз Аліна проживає в місті Гельсинбург.

Детальніше про проєкт Söderscen

Про Söderscen Аліна дізналася завдяки подрузі, яка надіслала їй анонс. Проєкт потребував комунікаційника. У травні 2020 року Аліна посіла цю вакантну позицію.

Дівчина зізнається: хоч вона недосконало знала шведську, але дуже старалася написати впливовий мотиваційний лист. Пропонувала багато ідей для покращення роботи парку і рекомендувала людей, які могли б допомогти у втіленні цих задумів.

Потенційні роботодавці відчули сильну мотивацію українки, тому залюбки прийняли її у колектив. Згодом Аліна почала також організовувати заходи.

За словами Аліна, її робота була без чіткого графіку. Інколи доводилося працювати по 2 – 3 години, інколи – по 8. Оплата праці становила 150 крон на годину. Оскільки податкова ставка в муніципалітеті складає 31%, то фактично дівчина заробляла 112 крон за годину (близько 337 гривень).

Якщо коротко охарактеризувати роботу Södersce, то учасники займалися зміною іміджу шведського парку.

Оскільки Гельсинбург – прикордонне місто, тут часто стаються сутички між усілякими прикордонними бандами, які стріляють в один одного. Місцевий парк асоціюється з продажем наркотиків та криміналом, а метою нашого проєкту була зміна такого уявлення,
– розповідає Аліна.

Ця ідея, яку шведи називають placemaking, потребувала залучення місцевих жителів до різних активностей. Завдяки цьому і відбувається трансформація місця. Проєкт фінансувався з місцевого бюджету.

Українка допомагала змінювати імідж парку у Швеції / Фото Urban

Як учасники Söderscen змінили парк

Однією з ідей стало створення мінібібліотеки у парку. На це муніципалітет виділив 6,5 тисяч крон (приблизно 20 тисяч гривень). Сума покривала витрати на виготовлення бібліотеки та її наповнення.

Влітку у парку проводили заходи для батьків з дітьми. Через карантин доводилося слідкувати за деякими обмеженнями. Проте, за 2020 рік було проведено понад 70 заходів.

Люди вже почали розуміти, що це їхній парк, що вони щось корисне для нього зробили. Особливо відчутно це стало після заходу з масового розмальовування старих стільців і крісел у парку. Якось діти почали їх ламати, і місцеві жителі обурювалися цьому, робили зауваження батькам, щоб ті краще виховували своїх дітей. Тобто почали самостійно захищати парк і дбати про нього,
– ділиться Аліна.

Крім того, заходи, які проводилися у парку, мали мультикультурне значення. У Гельсинбургу, зазначає Аліна, живуть багато арабів. У місті є безліч крамниць та закладів з арабськими вивісками, куди шведи, як правило, не ходять. Проте, у парку, зауважує дівчина, бар'єри між людьми зникають, усі почуваються невимушено.

Дівчина додає, що в Україні хороші парки, але часто у них можна побачити багато сміття. На її думку, ситуацію можна покращити, якщо люди почнуть частіше займатися волонтерською діяльністю, а комунальні служби будуть отримувати більше фінансування, щоб мати змогу працювати зі спеціальним устаткуванням, а не примітивними засобами. Тоді це було б ефективніше.

Українка допомагала трансформувати парк у Швеції / Фото Urban

Про життя у Швеції

У душі я трохи скандинавка. Мені імпонує, що у Швеції ніхто не порушує моїх кордонів,
– зазначає українка.

Аліна розповідає, що у шведських університетах немає жодної ієрархії. Так, до вчителів і викладачів звертаються за іменем, навіть якщо вони професори.

Також у країні інше ставлення до жінок. Наприклад, немає реклами з сексуалізацією жіночих тіл, а жінки дуже рідко використовують декоративну косметику.

Ще Аліна звернула увагу на ставлення шведів до споживання алкогольних продуктів. Міцні напої продають лише в централізованих магазинах. У звичайних продуктових можна купити пиво з максимальним вмістом алкоголю 3,5 обороти. А у ресторанах алкогольні напої настільки дорогі, що далеко не кожен наважиться їх замовити. До того ж алкоголь можна вживати лише у приміщенні. Розпивати спиртне на вулиці категорично заборонено. Така політика дозволяє звести до мінімуму кількість людей з алкогольною залежністю.