Як отримати грант на навчання у Німеччині: розповідь студентки з України

В Україні Анна Кримова здобувала математичну освіту у Харківському національному університеті імені Каразіна. Про DAAD довідалася, коли вчилася на четвертому курсі. 

Цікаво Про власну справу, нерухомість у Польщі та родинні цінності: історія української сім'ї з Варшави

Які документи потрібно підготувати

Анна Кримова розповідає, що збирати документи почала за 10 днів до кінцевого терміну подачі заявок. Перелік документів був чималим. Дівчина зізнається, що навіть якийсь час сумнівалася щодо того, чи варто їй починати цю діяльність, та все ж вирішила спробувати.

Анна заповнила відповідну анкету (в режимі онлайн), склала резюме і підготувала мотиваційний лист. До цих документів додала ще сертифікат про рівень володіння іноземною мовою (може бути німецька або англійська, це залежить від обраної програми), скани шкільного атестата та залікової книжки, а також їх англійський і німецький переклади. Далі Анна склала таблицю з інформацією про три освітні програми, на які хотіла вступати. Крім того, потрібно було надіслати рекомендацію від професора з українського університету у трьох примірниках.

Перша складність, з якою зіткнулася Анна – це відсутність мовного сертифіката. Річ у тому, що DAAD приймає результати міжнародних іспитів IELTS / TOEFL або екзамену OnSET, який проводять місцеві філії DAAD. Оскільки IELTS / TOEFL Анна не встигала пройти, то вирішила здавати OnSET з англійської мови. Тест проходив в онлайн-форматі. Тривав 40 хвилин.

Також Анна Кримова розповіла про те, як писала мотиваційний лист.

Я писала, що після третього курсу їздила в літню школу від науково-дослідницького інституту Вейцмана в Ізраїлі, а після четвертого – до Відня в інститут наук і технологій. Міжнародний досвід стажування – великий плюс при відборі,
– зазначає Анна.

На думку Анни, важливо у мотиваційному листі зазначити, у чому унікальність заявника та його переваги. Дівчина додає, що українські студенти мають більше занять та опрацьовують більшу кількість матеріалу, та й навчаються на бакалавра 4 роки, а не 3, як у більшості вишів у Європі.

Про вибір навчальної програми

Я знала, що хочу в Мюнхенський технічний університет, але як знайти ще два варіанти, не уявляла. Потім натрапила на сайті DAAD на сторінку Higher Education Compass, де, задавши критерії (основний предмет, мова навчання), можна знайти потрібні програми,
– розповідає Анна.

Дівчина задала відповідні параметри – і система видала близько 35 навчальних програм. Анна обирала між трьома університетами: Технічний університет Мюнхена, університет Бонна та університет Геттінгена.

Моя знайома, яка на той момент вже навчалася в Німеччині, допомогла шукати на сайтах вишів потрібну інформацію, аби заповнити таблицю з освітніми програмами в DAAD. Там часто були хитромудрі питання. Наприклад, просили скласти розклад одразу на всі 4 семестри,
– додає Анна.

Коли вона завершила роботу над таблицею, то просканувала всі документи й завантажила їх на портал DAAD. Він згенерував pdf-файл, який Анна видрукувала в трьох примірниках і надіслала в київський офіс організації.

Про проходження інтерв'ю

Наступним кроком була співбесіда у Києві. Її проводили 8 членів журі. Питання, розповідає Анна, були теоретичними з її спеціальності та про її особисту мотивацію і досвід.

До цього етапу Анна готувалася заздалегідь. Складала список можливих питань, а потім тренувалася давати на них відповіді. Така практика була дуже корисною.

Анна задоволена тим, як минула ця співбесіда. На результат українка чекала два місяці – і таки пройшла відбір.

Про стипендійні кошти

Щомісяця українка отримує 860 євро стипендії й субсидію на житло у розмірі 250 євро. Також раз на рік їй дають 460 євро – на семестрові проїзні та семестровий внесок в університеті, який покриває витрати на роботу студентської їдальні.

Крім того, DAAD сплачує медичну страховку і страхування відповідальності. Мюнхенське співтовариство DAAD також нерідко пропонує недорогі квитки в театр та екскурсії Німеччиною.

Проте, зазначає дівчина, значну частину витрат становить оплата за житло. Наприклад, вона жила у приватному гуртожитку, за який треба було платити 500 – 800 євро. На дешевший варіант (за 250 – 350 євро) потрібно чекати 2 – 3 роки.