Солодка еміграція: як українець розвиває пасіку у США

Хобі Ігоря поділяє і його дружина Олена. Вони разом досліджують провідні технології виготовлення меду та діляться знаннями про те, як відрізняється виробництво цього смачного і корисного продукту в Америці та Україні.

Корисно знати Як захиститися від інтернет-шахраїв: рекомендації від засновника фінансового сервісу

Як українець почав майструвати вулики у США

Ігор Пилипенко зізнається, що бджолами цікавиться все життя. Любов до цієї справи йому прищепив у дитинстві дідусь. Чоловік розповідає, що годинами міг дивитися, як літають і приносять мед бджоли, коли ще жив у Харкові.

Перший вулик Ігор заводив з обережністю. Спершу ретельно вивчав теорію: ознайомився з роботами провідних українських бджолярів, зрозумів, які саме технології підходять для бджільництва в США. Чоловік жартує, що чекав би так до пенсії, якби не завзятість його дружини. Жінка знайшла оголошення в Інтернеті про те, що один фермер неподалік шукає пасічника.

Тут фермери запрошують пасічників з вуликами до себе для кращого запилення культур. Ми поїхали до нього. Це було дійсно інтерв'ю. Було видно, що я у нього не перший пасічник. Він дивився, чи потягну я, чи надовго це у мене, бо я ж тільки почав,
– згадує Ігор.

Для початку Ігор завів сім бджолиних сімей. У кінці сезону отримав не лише мед, а й значне поповнення у смугастій родині. Кількість вуликів поступово сягнула двадцяти. Українець зазначає, що ніколи не забуде першу зиму своїх підопічних. Каже, хвилювався, чи всі виживуть.

Українець розвиває пасіку у США / Фото фейсбук Ігоря Пилипенка 

Дружина пасічника з України поділяє його хобі / Фото фейсбук Ігоря Пилипенка 

Наступної весни українська пара пригляділа гарну місцину біля виноградника та невеличкого винзаводу поблизу акацій та лип. Це місце виглядало дуже сприятливим для розведення бджіл. Тож Ігор і Олена розмістили там кілька вуликів.

Керівниця винного заводу не була проти. Каже, навіть не уявляла, наскільки бджоли корисні для виноградників. Раніше оси їли виноград, а відколи на території появилися бджоли, шкідники зникли. На додачу жінка ще й дуже сподобала смак меду, виготовленого українцями, хоча раніше не любила мед взагалі.

Тепер я вже розумію чому, бо то несправжній мед. А зараз цей справжній мед, як благословення для нас,
– розповідає керівниця винного заводу.

Тепер багато клієнтів винного заводу приїжджають зокрема й за домашнім медом Ігоря та Олени.

Ігор Пилипенко з дружиною продають мед власного виробництва / Фото фейсбук Ігоря Пилипенка 

Українці в США продають мед власного виробництва / Фото фейсбук Ігоря Пилипенка

Дружина Ігоря Пилипенка прикрашає вулики петриківським розписом / Фото фейсбук Ігоря Пилипенка

Чим бджільництво в Україні відрізняється від бджільництва в Америці

Ігор Пилипенко стверджує, що американське та українське бджільництво дуже відрізняється. В США бджіл розводять у промислових масштабах для запилення культур. Тому мед не є головною ціллю американського бджільництва. А ще на цих пасіках використовуються антибіотики.

В Україні, навпаки, пасічники заробляють саме на продуктах бджільництва. Тому бджіл розводять насамперед заради меду.

Є різниця й у сезонності збору меду. В США сезон короткий: закінчується на початку літа. В Україні ж – мед качають практично ціле літо. Окрім квітів, липи та акації, в Україні ще багато соняшнику. В Америці, каже Ігор, цього немає. Там сіють кукурудзу та сою, а це – не медоноси.

Сезон збору меду в Україні триває довше, ніж в Америці / Фото фейсбук Ігоря Пилипенка 

Медовий бізнес

Українець зі своїх 60 вуликів за сезон качає більше тони меду. Має постійних клієнтів. Проте, зізнається, що гроші для нього у цьому ділі не головне. Найважливіше – смак справжнього меду.

Один з моїх найкращих спогадів дитинства – це як дідусь качав перший мед, збирав онуків. І ми оцей мед їли з молоком. В цьому році, коли я качав свій перший мед, я зібрав усіх своїх онуків, у мене їх троє, і вони теж їли мед. Ось для чого це нам,
– ділиться пасічник.

Ігор Пилипенко частує онуків першим медовим урожаєм / Фото фейсбук Ігоря Пилипенка 

Практично увесь вільний від роботи час чоловік проводить на пасіці. Він добре знає поведінку бджіл. Наприклад, пояснює, чому пасічники ніколи не йдуть до бджіл у темному вбранні. Як з'ясувалося, темний колір для бджіл є сигналом про небезпеку, бо нагадує їм головного ворога – ведмедя.

Щодо планів на майбутнє, то українець не виключає, що можливо колись таки спробує займатися бджільництвом для запилення. Бо саме це в США приносить бджолярам доходи. Але про цю ідею говорить без ентузіазму.

Тоді це вже буде не про бджіл або якість та смак меду, а просто про бізнес,
– розмірковує Ігор Пилипенко.

Українець в США збирає мед задля задоволення, а не заробітку / Фото фейсбук Ігоря Пилипенка