Праця українки вийшла друком під назвою "Я працюю між Європою та Азією". Проєкт реалізовано Українською спілкою в Анкарі за підтримки Посольства України в Турецькій Республіці.
Цікаво "Українці за кордоном": про що цей відеопроєкт і чому його варто подивитися
Про що книга українки
Авторка каже, що її книга є своєрідним "дзеркалом" Туреччини або "дверима" в життя турецького суспільства. Журналістка у своїй роботі зобразила типові для турецького суспільства професії, які практично неможливо зустріти в Україні, як-от: капиджи; сімітчі, давулджу, чистильник взуття та інші. Більшість ремесел, з якими знайомить читачів авторка, у Туреччині не вважаються престижними. Проте, книга пропагує повагу до цих видів робіт та до представників згаданих професій.
"Я працюю між Європою та Азією" складається з 10 історій. Це інтерв'ю, які журналістка описала від першої особи. З кожним учасником розмови авторка спілкувалася у різні роки під час свого проживання в Туреччині.
В книзі згадуються теми садівництва, гри на музичних інструментах, написання сценаріїв для турецьких серіалів, специфічного виховання домашніх улюбленців та навіть пасток курортних романів. Водночас табуйованими темами стали політика та релігія, бо, переконує Катерина Загородня (Шафак), вони впливають на створення та поширення стереотипів про Туреччину. На думку дівчини, через призму буднів простих робітників можна куди краще пізнати культуру іншої країни.
Журналістка з України написала книгу під назвою "Я працюю між Європою та Азією" / Фото UkrAyna
Катерина Загородня (Шафак) розповідає, що за 5 років життя в Туреччині її дивували багато речей та подій.
Барабанщики, які грають посеред ночі під вікнами, люди, які розносять випічку на голові о сьомій ранку і щось при цьому кричать, лисі чоловіки з дивними цяточками на голові, схожими на висипи, які з задоволеним лицем фотографують Стамбул. Я не розуміла, чому ветеринарні клініки працюють цілодобово, а цілодобових аптек для людей в Анкарі всього декілька і чому, коли по телевізору йде якийсь серіал, вулиці міста стають безлюдними,
– ділиться журналістка.
Катерина додає: викликало подив, що в країні є люди, які заробляють на життя тим, що професійно чистять взуття. Ще вона не розуміла, чому місцеві жінки так легковажно ризикують своїм життям, миючи вікна знадвору на високих поверхах.
Крім того, українка помічала відчутну різницю у менталітеті людей на сході й заході Туреччини.
Відтак, ці та інші спостереження й спонукали написати таку нетипову книгу.
Українка написала книжку про рідкісні професії в Туреччині / Фото UkrAyna