Про це Віталій розповів у документальному розслідуванні Суспільного "Продам роботу. Дорого". Чоловік поділився гірким досвідом, аби інші українці були обачними та остерігалися шахраїв.

Цікаво Кому мігранти довіряють свої гроші: інтерв'ю з працівником служби підтримки сервісу переказів

Велика кількість підписників – не характеристика добросовісності

Шукаючи способи отримання доходів, українець побачив в інстаграмі оголошення фірми-посередника про роботу в курортному містечку Карлові Вари. У повідомлені йшлося, що з 28 березня по 5 квітня буде йти набір 50 працівників. Зручним було те, що до Чехії можна їхати по біометрії. Віталія ця вакансія зацікавила.

У нас така ситуація в країні, що потрібні робота, кошти. На одній любові сім'ю не прогодувати. Якщо коштів немає, всі хочуть їхати за кордон,
– зазначає Вітрук.

Компанія, яка опублікувала вакансію, мала 4 сторінки в інстаграмі та 80 тисяч підписників. Саме це й викликало довіру у Віталія. У шапці профілю посередник вказав, що всі документи оформлюються офіційно, зарплату виплачують кожного місяця, є аванси. З собою потрібно мати закордонний паспорт і особисті речі. Кандидатам обіцяли 1 500 – 2 500 крон (1 785 – 2 975 гривень) на день.

Ці умови тернополянина задовольнили. Тож Віталій погодився на пропозицію компанії.

"Нам сказали вас тут у лісі викинути – ми вас і викидаємо"

3 квітня поблизу залізничного вокзалу Львова Віталій Вітрук сів у мікроавтобус з десятьма іншими заробітчанами. Водій автобуса дав кожному запрошення на роботу від польської фірми.

Нам сказали вивчити документ, на яку польську фірму ми їдемо працювати. Коли на кордоні будуть питати, то скажіть, що ви їдете на ту роботу,
– пригадує Віталій.

На чеському кордоні автобус зупинила поліція для перевірки документів. Українців не пропустили. За словами Віталія, тоді серед людей почалася паніка. Водії обіцяли знайти розв'язання проблеми. Намагалися пробратися через інший автобан, але ситуація повторилася.

Зрештою, з польськими запрошеннями 10 українців таки продовжили поїздку на роботу у Карлові Вари. Але по дорозі водії сказали, що їдуть насправді до Праги. Вони запевнили пасажирів, що гроші платитимуть ті, що обіцяли.

Далі водії сказали, що до Праги ми не їдемо, а їдемо в якесь село. Бо до Праги далеко і нас можуть не пропустити. Сказали, щоб ми зв'язувались зі своїми менеджерами, куди вони нас відправляли. Говорили: "Нам сказали вас тут у лісі викинути – ми вас і викидаємо". Завезли нас на подвір'я. Це був гуртожиток. Зустрів нас куратор Jobs,
– продовжує Віталій.

Віталій Вітрук / Фото "Суспільне"

Працівникам оголосили прайси 250 євро за дорогу і 200 за вакансію. Забрали паспорти. Та наступні кілька днів ніхто не приїхав, щоб забрали українців на роботу. В людей закінчувалися засоби для існування. А в магазин в період локдауну ніхто довгий час не наважувався вийти без документів. Пізніше двоє чоловіків таки ризикнули й вийшли до крамниці. Їм пощастило, що поліція їх не спіймала.

Через кілька днів приїхали невідомі люди та назвали себе роботодавцями. Вони відвезли людей до лісу садити дерева. За кожне посаджене дерево обіцяли платити 5 крон (близько 6 гривень), 2 крони посередники мали забрати собі. Від працівників вимагали виконання плану – 400 дерев за 6 – 7 годин роботи. Погрожували звільненням, якщо план не буде виконано.

Десь на 10 день у нас вже не було що їсти, у нас закінчувалися продукти. Ми випросили, щоб нам дали по 1 000 крон. Бо останні гроші були витрачені на роботу, була можлива депортація. Ми не знали, як потрапимо в Україну. В останній момент знайшли у чаті жіночку з Праги, яка була готова забрати нас на роботу. На останні кошти купив квиток на потяг,
– ділиться чоловік.

Віталій зауважує, що за роботу в лісі йому мали заплатити 22 тисячі гривень. Коли люди поїхали на іншу роботу, то куратори з Jobs обіцяли розрахуватися з ними до 14 травня. Цього не сталося. Ба більше, людей почали блокувати у листуваннях.

Пізніше Віталій об'єднався з іншими жертвами аферистів та спільними зусиллями вони тимчасово заблокували сторінки посередника в інстаграмі. Тоді йому повернули менше половини зароблених коштів, але почали погрожувати.

Віталій не здається і досі намагається добитися справедливості у цій ситуації.