Хвилюєшся за близьких в Україні, а мало б бути навпаки, – полярник про зимівку в Антарктиді
Робота полярників на станції "Академік Вернадський" вміщує в собі можливість проводити там зимівку. Бодай один раз, але такий досвід має отримати кожен працівник.
Таку пригоду на собі відчув і Юрій Отруба, який є керівником 29-ї експедиції на станцію "Академік Вернадський". Він розповів Закордон 24, що переживають працівники під час зимівки й, чи не хочеться додому.
Читайте також Робота мрії: як відбирають полярників на станцію "Академік Вернадський" в Антарктиді
Як полярники проводять зимівку в Антарктиді
Люди поділяються на дві різні категорії, коли йдеться про зимівку на станції в Антарктиді. Одні не мають наміру повертатися, тоді як інші мають намір знову відвідати крижаний континент через рік чи декілька. Рішення повторити цей унікальний досвід, зрештою, залишається за кожною людиною.
Юрій підкреслив важливість першої зимівлі як вирішального показника для тих, хто вирушає в експедицію на віддалену станцію. Він зазначив, що перший досвід дає цінну інформацію, яка допомагає людям краще підготуватися до майбутніх візитів, і, як повідомляється, рівень обізнаності з викликами і реаліями життя на станції під час наступних поїздок – другої чи третьої – збільшується на 70%.
Працівники та мешканці станції "Академік Вернадський" стикаються з підвищеними ризиками під час зимового сезону. Хоча на станції присутній лікар, який надає обмежену медичну допомогу, вихід за межі станції вимагає від людей покладатися лише на власні сили. Будь-які екскурсії пов'язані з певними небезпеками, які необхідно ретельно враховувати.
Про хвилювання за рідних в Україні
Очевидно, що перебування впродовж тривалого часу так далеко від дому викликає змішані почуття, й певною мірою переживання з обох сторін. Але, як каже керівник 29-ї експедиції, зараз вони частіше хвилюються за рідних та близьких в Україні. Хоча, за нормальних обставин, мало б усе бути якраз навпаки.
Сьогоднішні такі реалії, що хвилюєшся за близьких в Україні, хоча, здавалося б, має бути навпаки. Особливо, коли в Україні почалися блекаути: інформаційна тиша вдома дуже лякала. Весь час перебували в нервовому очікуванні повідомлень від рідних, що з ними все добре,
– розповів він.