2400 кілометрів за 4 дні: історія українки, яка евакуювалася машиною до Польщі

Своїм досвідом евакуації на власній автівці поділилася Юліана Морозова з Одещини у відвертій розмові з TransferGo.

До теми Відмінності у ПДР та штраф 6000 злотих: що варто знати українським водіям, що опинилися в Польщі

Коли ви вирішили поїхати з України та чому саме до Польщі?

Ми з чоловіком та донькою живемо в Україні неподалік Одеси. З початку війни у нас було порівняно спокійно. Було кілька прильотів в області та незрозумілих вибухів, але загалом – нормально. В один не дуже прекрасний березневий день, а точніше ранок, ворожа ракета рознесла будинок за кілька кілометрів від нашого помешкання. Це стало останньою краплею.

Через війну я і чоловік залишилися без роботи. Відповідно – без джерела доходу. Тому ще однією причиною поїздки стала надія знайти роботу в Польщі, щоб прогодувати себе та доньку. Якщо буде можливість – допомагатиму рідним в Україні. Поїхали до Польщі, бо тут мешкають родичі. Не знаю, чи наважилася б я поїхати у "нікуди".

Юліана Морозова з донькою в Варшаві / Фото Юліани

До слова! Якщо ви опинилися за кордоном і маєте змогу допомагати своїм рідним, які залишилися в Україні, або потребуєте переказати гроші на свою українську картку, користуйтеся TransferGo – це надійний міжнародний сервіс з переказу коштів. Усього в кілька кліків ви зможете просто й легко надіслати гроші на картку будь-якого українського банку. За це не стягується жодної комісії, а кошти "впадуть" на рахунок за лічені хвилини.

Чому вирішили їхати машиною? Як готувались до дороги?

Я обмірковувала різні варіанти майбутньої подорожі. Річ у тому, що з півдня Одеської області не так просто дістатися до Польщі. Разом із тим тоді був великий ажіотаж на пунктах пропуску. На найближчому до нас пункті – Паланці – люди на автомобілях стояли по 40 годин у черзі. Ми розглядали варіант перейти пішки кордон із Молдовою, а потім добиратися автобусом. Але все ж таки вирішили, що треба їхати на машині.

Автомобілем є змога їхати куди й коли хочеш, не залежати від розкладу та маршруту автобуса чи поїзда. Ще одна перевага – речей можна взяти більше, як-то кажуть, на різні випадки життя. Досвід керування у мене – майже 20 років. Такі відстані я, щоправда, не долала до цього, але була рішуче налаштована.

Готувались до подорожі ми ретельно. Оскільки було ще досить холодно (вночі були заморозки), їхали з найтеплішими зимовими речами. Взяли із собою теплий плед, туристичний спальник, щоб витрачати мінімум бензину, якщо доведеться довго стояти на кордоні. Каністра з мастилом, компресор для підкачування шин, дистильована вода, набір інструментів, ліхтарик, батарейки – це необхідний мінімум. Запаслися їжею та питною водою.

Ось цікавий лайфхак, який заощадив нам кілька годин. З початком війни в Україні були складнощі з паливом. До кордону України з Молдовою ми мали проїхати понад 300 кілометрів. Щоб трохи заощадити та не заправлятися зайвий раз за межами України і водночас не витрачати час на пошук бензину та не стояти у чергах на українських заправках, ми взяли із собою невелику каністру з бензином. Перед кордоном заправилися, витративши на це 5 хвилин.

Маршрут Одеса – Варшава (майже 2,5 тисячі кілометрів) / Фото Юліани Морозової

Як планували маршрут з України до Польщі? Які були проблеми в дорозі?

До нашої подорожі приєдналися друзі. Ми виїхали у суботу двома машинами. Нас було 7 людей, серед яких – двоє дітей. На 2 машини – 2 водії. На українсько-молдовському кордоні на пункті пропуску "Виноградівка" ми простояли 7 годин. Але оскільки ми були готові до цього у всіх сенсах, перетин кордону був лише питанням часу.

Заїхали до Молдови близько опівночі і відразу попрямували у село Джурджулешти, що на кордоні з Румунією. Їхати туди нам треба було близько 50 кілометрів, але дорога там виявилася не дуже хорошою, а місцями – відверто поганою. Чесно кажучи, дуже не хотілося там пробити колесо з огляду на те, що на вулиці була ніч, населених пунктів поблизу мало, а на 7 людей один чоловік, і то – підліток.

На щастя, ми благополучно перетнули молдовсько-румунський кордон. Далі поїхали влаштовуватися на нічліг у прикордонне місто Галац. І тут ми зрозуміли свою головну помилку – заздалегідь не забронювали номер. О третій ночі ми їздили від готелю до готелю, але ніде не було місць. О четвертій ранку ми зрозуміли, що всі наші старання марні. Тоді ми припаркувалися на заправці та постаралися поспати в машинах. Вдень ми таки заселилися до готелю, щоб відпочити перед дорогою.

Черга на румуно-угорському кордоні / Фото Юліани Морозової

З початку поїздки з нами на зв'язку були родичі з Польщі. З огляду на пригоди нашого першого дня шляху, вони запропонували свою допомогу. До Галаца до нас приїхав знайомий, який добре знає європейські дороги та має хороший досвід водіння. Завдяки йому ми проїхали за 2 дні майже 2 тисячі кілометрів.

Першого дня ми доїхали з Галаца (Румунія) до Будапешта (Угорщина). На кордоні ми простояли близько 5 годин. Другого дня ми з Будапешта через Словаччину та Чехію доїхали до польського міста Катовіце, де наші попутники залишилися. А наша машина рушила далі, і о 22 годині ми прибули до Варшави.

За 4 дні ми проїхали близько 2400 кілометрів. Дуже сподіваюся, що війна в Україні скоро закінчиться, і ми проїдемо цим маршрутом ще раз, тільки вже у зворотний бік.

Що б ти порадила людям, які збираються на машині подорожувати Європою?

По-перше, треба уважно вивчити майбутній маршрут. Наприклад, якщо дорога йде через гори, треба враховувати, що у там погода дуже мінлива – може піти дощі чи сніг, утворитися ожеледиця. По гірських дорогах потрібно їздити лише у світлу пору доби. Добре буде, якщо проконсультує хтось, хто вже проїжджав цим маршрутом.

Вивчайте маршрут заздалегідь: дорога через гори Румунії / Фото з поїздки Юліани Морозової

По-друге, необхідно забронювати номер у готелі заздалегідь. Спати у машині незручно. А перед дорогою важливий відпочинок. Від цього залежить здоров'я та життя ваші та ваших близьких.

По-третє, обов'язково потрібно придбати страховий поліс – так звану "Зелену карту". Поки ми добиралися з України до Польщі, у нас її ніхто не перевіряв, але дорога – це зона ризику, тому треба подбати про себе та пасажирів.

По-четверте, що більше досвідчених водіїв у компанії – то краще. Ми щодня їхали по 10 – 12 годин. Недосвідченому автолюбителю буде складно стільки часу провести за кермом. Останні два дні нашої подорожі ми їхали так: знайомий був за кермом однієї з машин цілий день, а ми з подругою – змінювалися, щоби можна було трохи відпочити.

По-п'яте, якщо ви впевнено рухаєтеся на швидкості 120 кілометрів на годину і більше, користуйтеся платними дорогами. Так, це буде коштувати близько 10 євро в кожній країні, яку ви перетнете, але зате їхатимете швидко. І намагайтеся робити мінімум зупинок, щоб скоротити час перебування у дорозі.

Фото з подорожі Юліани Морозової – на шляху до Польщі у Європі